Використання векселів для розрахунків є однією з форм безготівкових операцій зі сплати зобов'язань за отримані товари/роботи/послуги.
Розглянемо особливості використання векселів у розрахунках.
Згідно термінології Положення про порядок проведення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що затверджено рішенням Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508. - вексель представляє собою цінний папір, який свідчить про беззаперечне фінансове зобов'язання векселедавця виплатити визначену суму коштів власнику векселя (векселедержателю) після настання визначеного терміну.
Векселі існують тільки у паперовій (документарній) формі і виготовляються на спеціальних бланках, форми та стандарт яких визначено в Додатку 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків (наказ Держкомфінпослуг від 03.09.2013 р. № 1681).
У вексельних розрахунках сторони мають свої назви:
Однак особливість векселів і відмінність їх від звичайної дебіторської заборгованості полягає в тому, що продавець може передати вексель іншій особі. Таким чином, векселедержатель і продавець можуть не співпадати.
Щодо векселів існує спеціальний закон – Закон "Про облік векселів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2374 (далі – Закон № 2374).
Вексель: можливості та функції
Після видачі векселя покупцем припускається, що він виконав умови договору стосовно оплати. Зобов'язання оплати відповідно до угоди замінюється зобов'язанням оплати за векселем, яке існує автономно.
У випадку продавця, який отримав вексель, у нього є декілька можливостей:
1. Чекати настання дати оплати і пред'являти його покупцеві для отримання оплати.
2. Передавати вексель в рахунок своїх зобов'язань іншій особі.
Операція передачі векселя може повторюватися скільки завгодно разів, проте векселедавець зобов'язаний виплатити вексель останньому його держателю.
Отже, вексель є зручним засобом для угод із значними строками розрахунків, надаючи одержувачу більше можливостей для термінового отримання коштів, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Для бухгалтера важливо розуміти суть операції, а не її форму з юридичної точки зору.
Правила вексельних розрахунків
Основні норми та обмеження у сфері вексельних розрахунків включають такі вимоги:
1. Вексель може бути виписаний лише для сплати реальної заборгованості за фактично отриманий товар, виконані роботи або надані послуги. Це означає, що вексель не може бути виписаний без підстав на конкретну суму боргу, який не пов'язаний із фактичною поставкою.
2. Вексель може бути виписаний тільки після того, як відбулося фактичне постачання товарів чи надання робіт (послуг). Неможливо виписати вексель як аванс на майбутні поставки.
3. Договір купівлі-продажу чи надання робіт (послуг) повинен передбачати можливість розрахунку векселем.
4. Сума платежу за векселем не може перевищувати суму зобов'язань за поставлені товари (роботи, послуги).
Невиконання цих правил карається штрафом від 6800 до 8500 гривень (пункт 2 статті 131 Закону № 2374). Винятком є фінансові банківські векселі та фінансові казначейські векселі, які не підпадають під це правило.
Серед інших норм:
Розглянемо особливості використання векселів у розрахунках.
Згідно термінології Положення про порядок проведення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що затверджено рішенням Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508. - вексель представляє собою цінний папір, який свідчить про беззаперечне фінансове зобов'язання векселедавця виплатити визначену суму коштів власнику векселя (векселедержателю) після настання визначеного терміну.
Векселі існують тільки у паперовій (документарній) формі і виготовляються на спеціальних бланках, форми та стандарт яких визначено в Додатку 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків (наказ Держкомфінпослуг від 03.09.2013 р. № 1681).
У вексельних розрахунках сторони мають свої назви:
- Продавець – векселедержатель;
- Покупець – векселедавець.
Однак особливість векселів і відмінність їх від звичайної дебіторської заборгованості полягає в тому, що продавець може передати вексель іншій особі. Таким чином, векселедержатель і продавець можуть не співпадати.
Щодо векселів існує спеціальний закон – Закон "Про облік векселів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2374 (далі – Закон № 2374).
Вексель: можливості та функції
Після видачі векселя покупцем припускається, що він виконав умови договору стосовно оплати. Зобов'язання оплати відповідно до угоди замінюється зобов'язанням оплати за векселем, яке існує автономно.
У випадку продавця, який отримав вексель, у нього є декілька можливостей:
1. Чекати настання дати оплати і пред'являти його покупцеві для отримання оплати.
2. Передавати вексель в рахунок своїх зобов'язань іншій особі.
Операція передачі векселя може повторюватися скільки завгодно разів, проте векселедавець зобов'язаний виплатити вексель останньому його держателю.
Отже, вексель є зручним засобом для угод із значними строками розрахунків, надаючи одержувачу більше можливостей для термінового отримання коштів, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Для бухгалтера важливо розуміти суть операції, а не її форму з юридичної точки зору.
Правила вексельних розрахунків
Основні норми та обмеження у сфері вексельних розрахунків включають такі вимоги:
1. Вексель може бути виписаний лише для сплати реальної заборгованості за фактично отриманий товар, виконані роботи або надані послуги. Це означає, що вексель не може бути виписаний без підстав на конкретну суму боргу, який не пов'язаний із фактичною поставкою.
2. Вексель може бути виписаний тільки після того, як відбулося фактичне постачання товарів чи надання робіт (послуг). Неможливо виписати вексель як аванс на майбутні поставки.
3. Договір купівлі-продажу чи надання робіт (послуг) повинен передбачати можливість розрахунку векселем.
4. Сума платежу за векселем не може перевищувати суму зобов'язань за поставлені товари (роботи, послуги).
Невиконання цих правил карається штрафом від 6800 до 8500 гривень (пункт 2 статті 131 Закону № 2374). Винятком є фінансові банківські векселі та фінансові казначейські векселі, які не підпадають під це правило.
Серед інших норм:
- Платежі по векселях можуть проводитися лише у безготівковій формі (стаття 6 Закону № 2374).
- Учасниками вексельних розрахунків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (підприємці).